- Треба сідати і цивілізовано домовлятися. Помилку допустили минулого року, коли було укладено вкрай непрофесійні газові угоди. Щорічні втрати країні від цих угод складають близько 7 мільярдів доларів.
Ціна газу для України включає витрати з доставки. Так от за базову ціну взято 450 доларів. Але це ціна на кордоні з Італією! Але ж ми купуємо газ на кордоні з Росією чи Білорусією, тобто ближче на 2 500 км, ніж Італія. Тому з італійської ціни мають бути зняті транспортні витрати.
Ціна у нас європейська, отже, і ставка транзиту мусить бути відповідна. Нехай це буде 4 долари. І, якщо врахувати вартість транзиту, то ціна газу має бути на 100 доларів меншою. А ставка транзиту дає додаткові 2,5 мільярди доларів, що рівнозначно ще 60 доларів виграшу ціни. Зрештою, "італійська" ціна - це пікова ціна в період рекордних цін на нафту та нафтопродукти.
- То що робити тепер? Погоджуватися на всі російські умови, здавати ГТС у консорціум?
- Я не розумію цієї ідеї. Дивіться, є газова труба (малює). З одного боку продавець газу, з іншого - покупець. І одному, і іншому вигідно платити за прокачку якнайменше. А власнику труби потрібно, аби прокачка коштувала дорожче. Тобто, з трьох суб'єктів спільного господарювання у двох - один інтерес, у третього - протилежний. І об'єднати їх неможливо. Якби йшлося про компанії, які не мають відношення до купівлі або продажу газу, це одне. Але ж в нашому випадку все інакше.
- Але ж йшлося про передачу ГТС в управління зі збереженням за Україною права власності...
- Це ще один міф. У нас таке вже було, так звана приватизація без приватизації. Коли державні підприємства передавалися в управління, а приватизувалися його прибутки. Тому я вважаю, що консорціум - це не те рішення, яке нам потрібно. Адже наша ГТС унікальна, причому не лише завдяки трубі, а завдяки сховищам. Зрозуміло, що газ споживається нерівномірно: взимку - більше, влітку - менше.
В Росії його добувають постійно, і влітку його просто немає куди дівати. В Росії є свої сховища, але вони надто далеко від Європи, і газ технічно просто неможливо подати до європейських країн. А українські сховища розташовані просто на кордонах з Європою. Чому б не використати цю нашу перевагу під час газових переговорів?
http://www.pravda.com.ua/articles/2010/04/2/4904589/
