pan_andriy (pan_andriy) wrote,
pan_andriy
pan_andriy

народ без призора

М.О. Меньшиков "Из Писем к ближним"
МОЛОДЕЖЬ И АРМИЯ

13 октября 1909 г.

Обращаю внимание читателя на весьма замечательную статью полковника князя Багратиона в №.11 «Вестника Русской Конницы». «С каждым годом армия русская,— говорит князь, — становится все более хворой и физически неспособной. До трех миллионов рублей ежегодно казна тратит только на то, чтобы очиститься от негодных новобранцев, «опротестовать» их. Из трех парней трудно выбрать одного, вполне годного для службы. И несмотря на это, срок солдатской службы все сокращается. Хилая молодежь угрожает завалить собою военные лазареты. Плохое питание в деревне, бродячая жизнь на заработках, ранние браки, требующие усиленного труда в почти юношеский возраст, — вот причины физического истощения. В крепостное время народный труд и быт регулировались культурным надзором; преследуя лень, распутство и бродяжничество, помещики ставили народ в условия достаточного питания и здорового режима. После 1861 года народ был брошен без призора.  Устои семьи пошатнулись, молодежь потянулась на фабрики. Нынче парень с 14 лет и раньше уже не знает родной семьи; он ведет кочевой образ жизни по ночлежкам и трактирам около заводов. От худо кормленных и плохо работающих, недоедающих и перепивающих мужиков нельзя ждать здорового потомства. Среди пустых и вздорных вопросов, которыми заняты у нас теперь парламент и интеллигенция, — у нас не замечают этого надвигающегося ужаса: вырождения нашей расы, физического ее перерождения в какой-то низший тип.

Еще на нашей памяти среди могучих лесов, теперь повырубленных, на благодатном черноземе, теперь истощенном, обитала раса богатырская в сравнении с бледными замухрышками, каких теперь высылает деревня. В 21 год нынешний деревенский парень является надорванным и полубольным. Врачи и ученые-теоретики чаще всего говорят на это: ну что ж, организм еще не развился, — дайте ему год или два окрепнуть. Но через год или два новобранец возвращается в часть таким же полукалекой. Да и от чего бы надорванному организму окрепнуть?

 Вольноопределяющиеся и охотники, принимаемые с 18 лет, выносят солдатский режим не хуже 21-летних солдат, притом и режим этот, когда-то тяжелый, нынче чрезвычайно облегчен. Фабричный режим гораздо тяжелее, — а выносят же его 18-летние парни. Из 360 опрошенных кн. Багратионом новобранцев 25 проц. ушли из семьи 17 лет, 30 проц. — 19 лет и только 15 проц. дожили в своих семьях до 21 года. Сказать страшно, какие лишения до службы претерпевает иногда новобранец. Около «40 проц. новобранцев почти в первый раз ели мясо по поступлении на военную службу». На службе солдат ест кроме хорошего хлеба отличные мясные щи и кашу, т.е. то, о чем многие не имеют уже понятия в деревне.  (-- а звідки ж беруться ті отличные мясные щи?---)По легкости солдатской службы в нее могли бы идти не только 18-летние, но из местности южнее 52° широты — даже 17-летние парни. Пока еще юношеские силы не надорваны, пока молодой человек не втянут в разврат и пьянство, — было бы важно дать ему именно благодетельный для развития солдатский режим. Отличное питание, регулярная жизнь, гимнастика и строй, строгая дисциплина и возвышенные представления, связанные с военной службой. Чего же лучше?http://www.lindex.lenin.ru/Lindex3/Text/menshikov/5430.htm

(Anonymous)
Sep. 17th, 2008
Ты видел НАШИХ бомжей,роющихся в помойках? Мужики под два метра ростом среди них-это не редкость, а норма.Так у кого эти несчастные таджики отнимают хлеб?Ты бы пошел рыть ямы на дорогах?Нет, конечно, не царское это дело,а кому-то это делать надо,а таджики делают.Вот почему их так много!Есть у меня знакомый прораб, занимающийся строительством, так он принципиально не берет на работу русских, потому что они "лентяи" и "алкаши".
http://tony-fly.livejournal.com/11527.html?thread=130567#t130567


"Московство"
Павло ШТЕПА

Вирубувати праліс—праця тяжка, а головне—невдячна, бо ж лише 3-5 років родила та "паль", та й урожаї були малі. Це знеохотило москвина до рільництва, навіть викликало у нього злобу на невдячну землю. Міняючи що п'ять років місце осідку, прилюдно не було потреби ставити довготривалі будови, огороджувати обійстя, прикрашати хату тощо. Московський історик пише, що навіть у XX ст. московська "деревня" (село) виглядала як тимчасовий табір без найпростіших життєвих вигід. Чорні дерев'яні хати, жодної огорожі, ані натяку на чистоту, сморід від гнилого сміття навколо хати. Про квіти чи садки біля неї (як в Україні) і згадки немає.

В московському пралісі жило багато звірини, та ще й високоцінної хутряної. Хутра завжди і всюди коштували дорого, їх можна продати чи виміняти на все потрібне, отже й на рільничі вироби. Одним пострілом мисливець заробляв більше, ніж цілорічне тяжкою працею на московській бідній землі. Отже навіть і неледар, немосквин волів мисливство, а не рільництво. Московський праліс увесь був помережений болотяними річками та озерами, отже ідеальним краєм для рибальства. А рибалити—незрівнянно легший спосіб наїстися, ніж корчувати пні на "паль". Так самі природні обставини навчили і призвичаїли москвина шукати легкого хліба. Москвин звик ненавидіти не лише рільничу, а й усяку працю.

Московський народознавець В.Даль пише, що десятки тисяч московських селян щовесни лишають на жінку господарство, а самі йдуть в Україну продавати дрібний московський крам, або на косовицю, або жебрати та красти. У Києві та інших наших містах юрби московських жебраків облягали всі церкви та монастирі. В наших містах жебраки, волоцюги, злодії були майже всі москвинами. Взагалі ж юрби жебраків—це прикметна риса азійських міст. У Москві їх завжди були тисячі. В.Даль підкреслює, що не завжди гнала їх з дому біда, а багато з них мали заможні господарства. Проф. Н.Чегулін налічив у Московщині сотні сіл, покинутих людьми, і десятки тисяч гектарів землі, що позаростали бур'янами. Ґрунтознавець проф. Г.Махів пише, що Московщина може легко прогодувати нею свою людність з урожаю власної землі, якщо поліпшить примітивне рільництво. Отже маємо аж надто переконливий довід, що не земельний голод, не перелюднення штовхало і штовхає Московщину загарбувати чужі землі.

По скасуванні кріпацтва 1861 р. українці знайшли в Московщині (на Саратовщині) покинуті москвинами землі і заселили їх. До 1917 року там було кількадесят великих, багатих українських сіл.

Москвин уважає працю за прокляття, за кару, гіршу, ніж кара на горло. Воліє голодувати, та не працювати. Історик В.Ключевський пише, що чужинці дивувалися, бачучи в Московщині величезну кількість людей ("бродяг"), які не працювали, хоч великі обшири землі стояли необроблені, заросли бур'янами. До 1917 р. десятки тисяч московських здорових, молодих волоцюг швендяли по всій імперії, живучи з крадіжок, жебрання, шахрайства. Царський уряд не міг спонукань їх до будь-якої праці. Розумний соціалістичний уряд знайшов такий спосіб: призначив тих "босяков" всіляким начальством на немосковських землях СРСР, тим більше, що серед них були люди з середньою (і навіть університетською) освітою.
http://odin.prohosting.com/~moskovst/

Росіяни --  суто державне утворення. Коли державі нема до них справи, то вони не можуть дати собі ради. "Ельцин заставь хохлов накормить Россию!"

Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments