pan_andriy (pan_andriy) wrote,
pan_andriy
pan_andriy

  • Music:

День Піонера

Сьогодні День Радянської Піонерії.  Було мені через нього лихо.
Коли я був у п`ятому класі, то на цей день було заплановане зібрання усіх піонерів Радянського району біля пам`ятника Лєніну. Там мав би бути мітинг з ритуальним покладанням квітів, вислуховуванням напутнього слова ветеранів, відзначенням активістів та співанням піонерського хіту  "Взвєйтєсь кострамі алиє ночі." Мабуть десь так воно там і було - я не знаю напевне, бо на мітинг я не пішов. Тут треба пояснити, шо я був дуже сором`язливим, та ще й дивним штибом. Я соромився не так за себе, як за інших. Наприклад я фізично не міг дивитися фільму, герої якого потрапляли у халепу, коли їх ловили на гарячому, а вони мусили відбріхуватися.  Або ж, коли хтось прилюдно поводися так, що запановувала тиша, і всі довкола на нього витріщалися , як на такого якому бракує клепки. Коли ставав бува свідком такого, то по можливості негайно тікав геть, аби лиш не чути і не бачити. Аж так от мені було ніяково за увесь жалюгідний людський рід.
Отже напередодні того збіговиська,  а це були вихідні, я почувався зле. Розбурхана уява малювала жахливі картини того як на нас, і на мене зокрема, витріщатимуться випадкові перехожі. Весь ранок я був у пригніченому стані, аж допоки нарешті щасливо не переміг себе у внутрішній боротьбі і ... нікуди не пішов. Тобто з дому я таки вийшов, але пішов не до школи на місце збору, а до парку імєні XXII-го с`єзда, аби кидати камінці у ставок. Ну не пішов, то й не пішов, мало лі. Я був переконаним, що моєї відсутності ніхто й не помітить, бо кому воно треба. Тому ніяких передчуттів ,шо ж мене очікує в понеділок у мене не було. 
Зранку мене таки запитали чи є у мене записка від батьків з поясненнями щодо моєї відсутності. Я не став брехати, знизав плечима , після чого мене й відпустили,  зовсім навіть без докорів.  Тому, коли по обіді всіх школярів раптово зібрали у актовій залі я нічого не запідозрив, навіть з огляду на похмурі обличчя вчителів. До зали занесли шкільного прапора,  сурмачі заграли врочисту "зарю", (чи шось таке), після чого запанувала гнітюча тиша, проте катастрофи це ще не віщувало . До центру зали вийшла директорка, і... назвала моє прізвище, аби я теж вийшов. Це було настільки недоречно, шо я не повірив власним вухам, аж поки класна керівничка не прошипіла: "Витолкнітє єво" і мене не випхали у спину. І доки я йшов і думав, що цього не може бути, це сон,  пролунало: " ... ісключіть із піонєров!". У вуха вдарив барабанний дріб і піонєрвожатая рішуче зняла з мене галстука.
Замість того, аби на мене витріщалися гіпотетичні перехожі , до яких мені немає жодного діла, на мене тепер витріщалася уся моя школа з якою ще не один рік мати щоденну справу.  У психольогів  такий жарт називається гіперкомпенсацією. Від розпачу я негайно розплакався, що, до речі, мене ще й здивувало, бо я не був плаксієм.  Не те щоб для мене бодай шось важила участь у піонерському русі... проблема була в тім, що вже взавтра забудькуваті вчителі гнівно перепитуватимуть:  "Почєму без галстука?!", а я буду змушений дурнувато виправдовуватися.
Повторно мене прийняли до піонерських лав вже за 2 місяці у "лагєрє труда і отдиха". Ритуал був такий же велелюдний і безглуздий як і при виключенні. Мене це пригнітило, бо знову доведеться туманіти в "піонєрском звєнє" ("собранія", "стєнгазєта", "забота о вєтєранах", "добравольниє обязатєства навстречу плєнуму", "отчьот о продєланой работє") , а я вже був вільною птахою - мені заздрили.
... Мене насилу вмовили стати комсомольцем.
...У армії 9 із 10 киян мого призову подали заяви до партії (вступили двоє), пхали і мене, особіст у довєрітєльних бєсєдах заглядав у вічі (намагався розгледіти потенційного стукача, це я аж потім допетрав) - я ні в какую
... На Майдані-2004 мабуть у мене єдиного не було жодної помаранчевої стрічки на одязі.  Я не відмовлявся, коли давали їх в руки, дякував і ховав до кишені. Штук із пять їх назбирувалося.
Дитячі комплекси - то чи не єдине, чого ніхто в нас не відніме.

Subscribe

  • бабы доведут до цугундера

  • переправа-переправа

    "Мертвых на утлом челне через темный поток перевозит. Бог уже стар, но хранит он и в старости бодрую силу." -- Вергилий Харо́н — перевозчик душ…

  • попаданец

    «Попаданчество» — распространённый приём фантастической литературы, связанный с внезапным переносом героя в прошлое, будущее, на другую планету, в…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 10 comments

  • бабы доведут до цугундера

  • переправа-переправа

    "Мертвых на утлом челне через темный поток перевозит. Бог уже стар, но хранит он и в старости бодрую силу." -- Вергилий Харо́н — перевозчик душ…

  • попаданец

    «Попаданчество» — распространённый приём фантастической литературы, связанный с внезапным переносом героя в прошлое, будущее, на другую планету, в…