Кілька років тому я віртуально спілкувася з одним естонцем. Трохи згодом він був у відрядженні в Києві, ми зустрілися і мова зайшла от про Георга Отса. Естонець зауважив, шо в Естонії Отса не шанують за його прорадянський конформізм, а отже вже майже і не пам`ятають. Я сказав, шо шкода, бо Отс мав надзвичайний "металевий" голос, взяти хоча б фільм "Остання реліквія", де лунають пісні у його виконанні. Від його готичного "Ррэликвия..." у мене мурашки були (змалку я був вразливим). Естонець криво посміхнувся:"Отс не співав пісень у "Реліквії". Я наполіг на своєму. Естонець відповів, що цей фільм у Естонії є культовим, кожен естонець знає його напам`ять і кожен скаже, шо ніякого Отса там ніколи не було і близько. Він казав це з таким виразом обличчя, немов мав справу з людиною, яка намагалася його переконати його, що столицею Естонії є скажімо Вільнюс. Словом ми не порозумілися. Я знизав плечима і списав це на естонське почуття гумору. Але, як-то кажуть, осад лишився.
І от згадав я щойно про Отса. Неоригінальна думка, що й мережі є все , спонукала відшукати саундтрек з "Останньої реліквії". Поза сумнівами це й справді був Отс. Проте по ходу виявилося, шо мав рацію і естонець:
При съемках фильма актеры говорили на родном язке (то есть, Ролан Быков по-русски, эстонцы по-эстонски). Далее были смонтированы две звуковые дорожки - русская (для всесоюзного проката) и эстонская. Но на DVD только эстонский звук (так что поет там не Георг Отс, а Пеэтер Тоома).Отсу чомусь не дали заспівати естонською мовою, а на естонському телебаченні ніколи не показували російської версії -- така от дивина.
Заразом відшукався і інший саундтрек з іще давнішого радянського фільму "Останній дюйм". Фільм було знято за оповіданням Джеймса Олдріджа, великого друга радянського народу. Оповідання було написане ним на відпочинку у СРСР, здається у Криму. Його на диво оперативно екранізували. Як на мене фільм був геніальним, дарма шо йшлося про тяжку долю людини у світі капіталу. Герой фільму, аби заробити собі на шматок зліба був змушеним лізти під воду аби зняти на кінокамеру хижих акул. Акули виявилися занадто хижими і покусали його так, шо він утратив ногу. Життя йому врятував його син, хлопчина років 12, який зумів підняли літак у повітря.
Ідеологічне спрямування картини було прозорим, проте варто зауважити, що радянський кодекс поведінки велів комбайнеру згоріти рятуючи свого комбайна, а льотчику розбитися насмерть разом із літаком. Літаки і комбайни страхувалися лише у світі капіталу.
Але мова була про пісню.
Її співає маловідомий співак Михайло Риба. Його голос дуже схожий на голос Отса, тому я його і згадав. "Куплеты Бена", як на стандарти радянської пісні були цинічними, бо заперечували колективну мораль -- "Какое мне дело до вас до всех / А вам до меня". Таке і таким голосом би мав співати Термінатор. Як мені видається , написання пісні для фільму про реалії західного життя було для автора єдиним способом висловити свій экзистенцианальный ужас в умовах радянської дійсності, у якій безальтернативно человек человеку друг товарищ и брат.
До речі пісня була би ідеальною музичною ілюстрацією до "Стороннього" Камю.
P.S. Задля ідеологічної рівноваги в тому ж "Останньому дюймові" лунала й така пісня:
И над водой раздался крик тюленя -малыша
И все тюлени в тот же миг плывут к нему спеша!
Со всех сторон он окружен, в холодной воде согрет
Плыви, малыш и не дрожи опасности больше нет!
Як на сміх у "Останній реліквії":
"Ты от них убеги, больше не будет случая,
Ты от них сохрани нашу надежду на лучшее,
Пока надеятся можешь - беги, дитя" .
