У нинішньому розголосі зверта на себе така обставина - мовляв трупи, що лежать на київських дорогах - то безумовно євреї, а повбивали їх українці, та ше й ОУНівці, бо хто ж як не вони ходять у радянській уніформі!
Так от - про 1933-ій рік.
Як згадував єврейський поет Наум Коржавін, якому тоді було 8 років , він досить безтурботно переступав трупи померлих з голоду українців, бо був щиро переконаний, що "так воно і треба". Точнісінько так на Хрещатику мешкали й інші відомі євреї - Ролан Биков, Лєонід Бронєвой (Фабрікович), Євгєній Прімаков (Кірншблат). Чи ми від них почули бодай слово співчуття? Ні. Їхні єврейські татусі-матусі, який той голод і зорганізували (зокрема батько Бронєвого буквально- генеральский чин НКВС ) втокмачили їм, шо "так і треба". Бо як нещодавно витріщалася з подиву одна віртуальна єврейка - "это всего лишь необразованние крестьяне".
"Каждый третий еврей работал в органах власти", тож не переймаймося тими їхніми стогонами довкола Бабиного Яру -- сподіваюся бодай когось, з тих хто переступав трупи українців у 1933 аби у кінотеатрі реготати над "Вєсьолими рєбятамі", божа кара там таки настигла.
