pan_andriy (pan_andriy) wrote,
pan_andriy
pan_andriy

  • Music:

виховання почуттів

Не знаю ким оце треба бути аби слухати музику School of Emotional Engineering  (є на insfostore.org для ua-ix).
Абсолютний безлад, знищення особистості, спустошення, руйнація надій і сподівань, какофонія з хіба шо ледь жевріючими проблисками життя. Наче впала бомба, а потім усе залили напалмом, місце події забетонували, а потім пройшло сто років. Немов який Малєр, прости господи. І хай мені грець -- я все це слухав. Ба, мені це пободалося, та ще й так , шо облишив галузом усю іншу музику, -- остогидла, мовляв мені ваша гармонія, та й годі.
Зрештою це почало мене  турбувати, я ж бо усвідомлював, що все то недобрий знак. Як компроміс став себе переконувати, шо то така собі медитація ,і не дуже воно й зле для морального здоровля, а якраз навпаки. Та не дуже шось було переконливо -- себе не обдуриш - я майже засумував, аж тут випадком трапилася звукова доріжка зі старого американського фільму "Трюкач" (Stuntman; хочеться аби українською то було "Штукар", шкода, шо ні).  Попустило. Зітхнув з полегшенням.  Саме воно: марші і вальси, духові струнні. Гротеск і сантименти. Пафос і іронія. Усе то тримається купи і нішо не розвалюється на очах у непотріб. Не раз і не двічі розбишакувата мелодійка Film Caravan виринала з підсвідомості, аби підбадьорити у яку непевну хвильку. Пронизливої ж Bits & Pieces часом фатально бракувало, бо я за неї забув:

Out of nowhere into sight
Out of darkness into light
You come running pushing time
Out of reason
Out of rhyme
Bits and pieces of your past
Cling like shadows to your heels
And your heart is learning fast
How it feels.
Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 12 comments