pan_andriy (pan_andriy) wrote,
pan_andriy
pan_andriy

"Голод 1921-23 і українська преса в Канаді"

Ця карикатура с ФУПу спонукала викласти кілька матеріялів із збірника "Голод 1921-23 і українська преса в Канаді" , Українсько-канадський дослідний центр.
Торонто-Київ, 1992 р. 
У збірці на 700 сторінках подано понад 800 газетних витягів із тодішньої україномовної преси Канади, що саме по собі цікаво, бо в мережі такого нема.
Придбати видання можна зараз аж за 3 грн.


ВІДЕНЬ - УПС. - До дня 16 липня ц. р. прибуло на Україну около 400,000 московських селян, котрі втеки із загроженик голодом rуберній Росії. B Чернигівщині і Полтавщині сих збігів набралася велика сила і вони ходять хата від хати no українських селах, випрошуючи кусок хліба. Вони ночують під голим небом. Збігці проклинають совітський уряд, називаючи його урядом жида і чорта.
"Канадийський Українець", 10 серпня 1921.

ВІДЕНЬ, 13 серпня. -- УПС. Хлібна кампанія вимагає на Україні багато жертв. Большевики сконцентрували на Україні 20 дивізій кавалерії і наміряють приимусити силою українських селян до відданя збіжа. B сій ціли змобілізовано весь рухомий склад залізниць і скріплено варту на залізнодорожник лініях і вважаючи на се, українські повстанці безупинно нападають на транспорти і зривають мости. Військовий диктатор України Букреєв перевів постанову, яка наказує обстрілювати села, котрі знаходяться 10 верств від повстанського центра, a з кождого села що найменше 25 визначних мешканців підлягає смертній карі.
"К.У." 7 вересня 1921.

Великі товпи голодних людей з совіцької Росії як повінь заливають Україну і з помоччю червоних військ нападають на села і відбирають силою всю їжу, як приміром на Полтавщині. Селяне ставляють завзятий опір тим насильним реквизиціям так, що у декотрих місцевостях прийшло до кровавих боїв між емігрантами з Українським населенням. Ha Україні появляються в богатих околицях вислані з Москви кватирункові, щоби приладити кватири для втікачів з совітської Росії.
Центраісполком в Харкові видав розпорядок, в котрому приказує українським селянам до трох днів віддати все збіже.
B кінці червня большевики стали переправляти з Московщини дітей цілими партіями і розміщувати їх no ceлax y селян на прокорм. Разом з тим були випущені заклики, в яких говориться, що голод винищує населення, a особливо дітей. Просилося дати допомогу нещасним дітям. Наші добросердні селяни приняли годованців, але зараз за ними хлинули хвилі батьків і родичів дітей і т. д. Селяни запротестували. Ha протести пішли репресії. B богатьох місцях се кінчилося кровавими розправами з "емігрантами" Так, на Полтавщині, в Кобилянському повіті, в бою убито 1300 душ "еміrрантів" і до 150 селян.
He дивлячись на це, хвиля голодних еміrрантів росте. Деякі села збільшилися в населенню вдвоє, a то й більше.
"К.У." 7 вересня 1921.

Як можна було передбачити, на Україну сунеться саранча з голодної Росії і кидається на села, щоб заспокоїти голод. I як можна було передбачити, населення України почало бій з голодуючими масами. Бій на життя і смерть.
З Проскурова подають жахливі вісти про різню між голодуючими втікачами і місцевим населенням південного поділя і з сеї кореспонденції подаємо деякі подробиці. Вислані урядом кольоністи - кажеться в дописи - зажадали хліба, a коли селяни їм відказалиі, вони кинулися на населення і почали силою добувати хліб. B мить донеслося по цілому ольгопольському товпі гасло "геть кацапів" і цілі села з жінками і дітьми вхопили за зброю. I вивязалася боротьба, що тривала цілий тиждень і покінчилася майже цілковитим вирізанням непрошених гостей. Недобитки тяжко поранені, порозбігалися в усіх напрямках і головно стягнулися до Жмеринки, a звідсіль відставлено ix дo шпиталів у Проскурові. Загальна скількість жертв сеї різні має докодити до 50 тисяч. Кореспондент догадуеться, що ольгопольська різня, це щойно до подібної різні нa цілій Україні. A догадується сего із катеrорії заяви селям проскурівського і каменецького повітів. Ha візвання влади викормити 250,000 голодних Москалів, що не дадуть ані зерна хліба, та й що ніяка сила ix до сего не зневолить. 3 огляду на се, що селяне не хотять молотити зібраного збіжя, совітські власти порішили вивозити його до Росії немолоченим.
Населення є рішене боронитися проти наїзду кацапів, котрих зве воно «кольоністами», до останнього, руководячися елементарною ненавистю до кацапів і боячися, щоби зайди не поселилися на Україні на постійно та не взяли над місцевим населенням переваги.
"К.У." 21 вересня 1921

Відень. - Втікачі з України оповідають про похід голодних мас з совітської Україну ось що:
На дорозі тягнеться похід голодних. Ha чолі походу їде большевицький комісар, ним носять червоні npaпoрu, a опісля їдуть московські священики. Голодні фанатичні маси нападають на села, грабують і приходить до бою з селянами , котрі хотять ратувати свою власність.
"К.У." 12 жовтня 1921

В південній Україні голод гірший ніж над Волгою. Голодує 75% населення. Людність зробилася зовсім  апатичною. Люди їдять землю і п'ють брудну воду. По селах і містах ходять кістяки в лахміттях, що ледь нагадують одежу. Страхіття Надволжа бліднуть перед тим, що там діється.
"К.У." 12 лютого 1922

До України прикріплено до прогодування Саратівську, Царицинську й Самарську губернії.
"К.У." 14 лютого 1922

Україна се найбогатша зі збіжевих країн світа. Вона годувала завсігди не тілько себе, але і голодну Московщину, a поза нею ще і значну частину Европи. Бо не треба забувати, що голод в Росії не був ніколи новиною. Московщина і деякі околицї самим своїм положенем посушнї і в них-то голодові роки були досить часто.
Однако ж голод не доходив там ніколи до таких розмірів, як тепер.
Пригадуєть ся лист українського селянина, в якім той між иншим писав:
" Землі в мене вісїм десятин і працював я на нїй сам з родиною.  Аж нараз приходить Москаль з калуської губернії, і забирає в мене мою працю, бо каже, що я кров його п'ю... Забрали мою пасіку поставили якогось комісара, щоби я доглядав. Я дбав, a він каже, що се все не для мене. Подібно могли люди говорити хиба в часї татарських нападів."

 Де рабунок став законом, де чоловікови відобрано всі людські права, де людське майно і житє стало забовкою озброєної ватаги, мусить прийти занепад хлібодайної працї, a за ним неминучий голод. Ha погода і найтеплїйші дощі тут не поможуть.
Для працї треба мирних часів, треба забезпеки !  Де всего того нема, там рільник мусить ограничувати оране до найконечнїйшого - щоби для себе вистарчило, коли і того не заберуть.
Щож до України, тo нищать вони її, як країну чужу, країну, взяту рабунком на з' їдженя, нищать по давно висловленій робівничій засаді: «Хоч і не заберемо вашої України, тo бодай вам її знищимо!".
"КУ" 19 лютого 1922

Україна нинї гине з голоду, і російські комунїсти звертають провину за се на Бога що, мовляв, тo він дощу не дав. Але чому нїхто не чує про голод у Московщині, яка на своє прожитє потребує дістати хлїб з України, бо сама хлїба управляє? Як є недостаток в околицях Петрограду, Владїмїра, Москви, тo тільки через загальну нездарність комунїстичного уряду. Московщина має звідкись хлїб. Звідки? 3 України вивезено його мільйони пудів, ніби тo для голодних над Волгою. Але люди над Волгою так гинули, як на Українї, поки не прийшли там з помочию Американцї та комітет Нансена. Отже, й для голодних над Волгою український хлїб не пішов. Деж він дів ся? Ага! Голод в сусідстві Москви був би для московських сатрапів не милий, отже, український хлїб пішов для Московщини. Москалїв треба українським хлібом годувати, щоби було ким українську землю кольонізувати там, де Українці вигинуть з голоду.
Чи дозволимо, аби диявольський плян Москви вдав ся?
"Український голос" 21 червня 1921.


Москва, 13 квітня. - Большевицький статистичний департамент подає домлення про вивіз збіжжя з Росії (3 України, a не 3 Росії! ) заграницю.
3 того звідомлення виходить, що большевицький уряд вивіз торік за границю 100,000,000 пудів (1,600,000 тонів) збіжжя.
Обчисляють, що цього року большевики вспіють вивезти заграницю 200 млн до 300 міліонів пудів збіжжя. За це вони сподіються дістати 200,000,000 - 300,000,000 рублів у золоті.
Це бувби найважніший дохід большевиків.
"Канадійський Ранок" 24 квітня 1923.


Історія ледве не повторилася одразу після розвалу ССРСР і після російської кризи 1998. Цього разу Захід оперативно напад Росії продовольчу допомогу у обсягах набагато більших, аніж то спричинило голод в Україні.  Проте гарантії, що історія не повториться в майбутньому нема.

Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 7 comments