September 10th, 2007

писар

анатомія людської агресивности

Дівчина не просто бездоганно володіла англійською, в неї ще й американський акцент чудово було поставлено. Знаєте, те так ніби у тебе повний рот картоплі, а ти собі невимушено патякаєш, мовби так воно й треба. Як мені раніше видавалося цьому неможливо навчитися - з цим треба народитися. 
Дія відбувалася у книгарні. Гарненька дівчина (років 22) ходила між стелажами, гортала якийсь гламурний непотріб і так гучно верещала тією вишуканою англійською по мобільному, шо усі аж розбігалися врізнобіч. Здавалося вона нічого не помічає. Від усього того раптово збурилася така лють, шо аж захотілося запхати їй того мобільного та у самісіньку пельку.
Спокуса була така велика, що я притьмом зник з книгарні.