June 16th, 2006

писар

крига скресла?

Роман Горбик, для “Телекритики” / 26.01.2006

Принципова позиція прокатників, які досі послуговувалися копіями, продубльованими в Москві і відповідно набагато дешевшими, така: ми загалом згодні, але квоти треба зменшити і за дублювання має платити держава з коштів, виділених бюджетом на розвиток національного кіно.

Тим часом віце-прем’єр Кириленко наголосив, що Постанова – продукт тривалих дискусій і компромісів у тому числі і з прокатниками – не може бути скасована. Вона поновлює порушені права 70% громадян, які згідно з переписом визначили рідну мову як українську і не можуть побачити нею жодного фільму. Можливість фінансування чи дотування приватного прокатного бізнесу з держбюджету В’ячеслав Кириленко виключив, але сказав, що уряд готовий всіляко підтримати дистриб’юторів організаційно, наприклад, шляхом створення в Україні власної DOLDY-студії.

Прокатники висували ще ряд аргументів, серед яких були навіть такі химерні, як “глядач не хоче бачити українськомовних фільмів” та “наші актори погано озвучуватимуть”. Ще однією прикметною рисою представників дистриб’юторів стало повсякчасне вживання українських висловів – з підкресленою зневагою й сарказмом.

Позиція народного депутата Леся Танюка була радикальною: “Або прокатники виконуватимуть постанову, або у нас будуть інші прокатники”.
Collapse )