pan_andriy (pan_andriy) wrote,
pan_andriy
pan_andriy

"Чому вам не..." - "Так, але"

Ерік Берн. Ігри, в які грають люди.
...
4. "Чому вам не... - Так, але" (ЧВНТА)
*Теза*.
Гра "Чому вам не ... - Так, але", посідає особливе місце в аналізі ігор, оскільки саме вона послужила поштовхом до формулюванні самого поняття "гра". Цю гру ми першої виокремили з її соціяльного контексту. Вона належить до числа найбільш вивчених. Крім того, вона також стосується і найпопулярнішим ігор, які грають на званих вечорах і в найрізноманітніших компаніях, включаючи і психотерапевтичні групи. Основні характеристики гри видно з наступного прикладу.

_Вайт_ (дружина): Чоловік завжди хоче робити ремонт сам, та в ніколи нічого не виходить так, як треба. _Блек_: Чому йому не взяти кілька уроків у теслі?
_Уайт_: Так, проте в нього нема на це часу.
_Блю_ (або хто-небудь з компанії): Чому вам не купити йому хороші інструменти?
_Уайт_: Так, але він не вміє ними користуватися.
_Ред_: А чому б вам не запросити теслі для ремонту будинки?
_Уайт_: Так, але це дорого.
_Браун_: Чому б тоді вам  не змиритися зі станом речей, і не полишити усе напризволяще?
_Уайт_: Так, але тоді все просто развалиться!

Слідом за таким обміном репліками зазвичай запановує гнітюча мовчанка. Нарешті її перериває одна з учасниць розмови (Грін) і вимовляє щось на кшталт: "Ох мені вже ці чоловіки, вічно вони хочуть показати, які вони майстри!".
У грі ЧВНТА може участь будь-яке кількість співрозмовників. У компанії Головуючий ставить проблему. Решта присутніх пропонують одне рішення за одним, причому кожне починається словами: "Чому вам не..." Кожному вирішення Уайт протиставляє чергове "Так, але!". Хороший гравець може успішно відбивати тиск інших гравців доти, доки, поки що всі вони не здадуться, а Уайт виграє. Нерідко доводиться відкинути не менше дюжини пропозицій, поки не настане важка тиша, що знаменує собою перемогу і очищувальна сцену для наступної гри. У наведеному вище прикладі Грін переключилася на гру "Батьківський комітет" типу "Пропащий чоловік". Оскільки, за рідкісним винятком, всі пропозиції інших гравців відкидаються, цілком очевидно, що гра переслідувала якісь приховані цілі. Ми вважаємо, що в ЧВНТА грають не для того, щоб отримати відповідь на своє запитання (тобто гра не полягає в пошуку Дорослим інформації чи вирішення проблеми), а для того, щоб переконати впевненість своєму стану Дитини і доставити йому задоволення.  Дослівний запис діялогу може створити враження, розмова ведеться між Дорослими, але уважні спостереження допомагають побачити, що Уайт (дружина) постає в цій грі Дитиною, нездатною впоратися з ситуацією, тоді як решта учасників перетворюються у мудрих Батьків, готових поділитися своїм досвідом задля її блага.

Аналіз
*Теза*: "Подивимося, здатний чи ти запропонувати рішення,  до якого я не можу присікатися".
*Мета*: набуття впевненості.
*Ролі*: безпорадна людина, порадники,
*Ілюстрації*: 1) "Так, але я не можу нині робити домашню роботу бо..."; 2) безпорадна дружина.
*Соціальна* *парадигма*
Дорослий - Дорослий; Дорослий: "Що б ви стали робити у разі ...?"; Дорослий: "Чому вам не ..."; Дорослий: "Так, але..."
*Психологічна* *парадигма*:
Батько - Дитина;
Батько: "Я можу змусити тебе відчути подяку за мою допомогу"; Дитина: "Ну, давай, спробуй!".
*Ходи*:
1) проблема - рішення;
2) заперечення - рішення;
3) заперечення -сум'яття.
Винагорода*:
1) внутрішнє психологічне - набуття впевненості;
2) зовнішнє психологічний - уникання капітуляції;
3) внутрішнє соціальне - ЧВНТА, роля Батька;
4) зовнішнє соціальне - ЧВНТА, роля Дитини;
5) біологічне - розумне обговорення;
6) екзистенціальне - "усі прагнуть мною командувати".

Ерік Берн. Ігри, в які грають люди.


Не розумію психоаналазу, як явища. Маячня якась.

Років 12-13 тому натрапив на , як мені здавалося, дуже цікаве товариство. Кілька незнайомих між собою людей, до 10-ти загалом, згуртованих усім знайомим Головуючим, раз на тиждень збиралися після 20-ї години у одному офісі на Подолі. Вік 20-45 років. Сідали в коло один напроти одного, якийсь час вивчали оточуючих, писали цидулки щодо того, що кожен насправді думає про себе та інших.  Записки здавали Ведучому. Потім одного садовили усередину і довго промивали йому кістки - як сидить, як дивиться, яким голосом розмовля, у що одягнений і таке ін. Подавати голос йому заборонялося. Сиди і мовчи, прийде твоя черга -- відіграєшся. Наприкінці головуючий оголошував записки.
Шок від невідповідності.
Розумненька студенточка, якій по інтелекту не було рівних вважала собе дурепою; страшненька жінка в літах вважала себе казна якою сексуальною; найбільш компанійський хлопчина визнав себе мізантропом і таке ін.
Потім ми обговорювали наскільки ми щирі, і що саме дає підстави сумніватися у щирості. Наскільки ми близькі один одному. За що саме ми один одного ненавидимо, у які моменти, і як із цим лихом бути далі.
Часом комусь зав'язували очі і відправляли у супроводі одного з нас вештатися темними вулицями Подола на предмет "наскільки я довіряю цій людині, яка мене, сліпого, може штовхнути під колеса".
 Контакти поза двогодинної вечірньої було заборонено. Розмовляти про будь що окрім "тут і зараз" заборонялося. Імен не було, кожному давали псевдо загальним голосуванням.
(Мотиви Головуючого (нащо все це?) лишилися нез'ясованими. Часом видовище його потішало, він посміхався собі у кулака, часом здавалося, шо він ось-ось заплаче.)
Це неабияк затягувало, скажу я вам.
Зрештою відбулася певна фільтрація.Новачки не витримували більше одного вечора. Бо завсідники лупили у очі таку правду-матку, за яку "не тут і не зараз" треба було би надавати по пиці, та ще й ногами. Кожен був і суддею і прокурором  і катом, а потому і адвокатом і безмовною жертвою. Мабуть це було занадто для двох годин. 
Лишилися одні збоченці.  Усвідомлення цього мене пригнічувало, бо я нібито і втягнувся до процесу, і водночас відчував від нього душевну втому. Тож десь на третьому місяці я відчув відчуження, а по тому просто зник, та й годі. 
За кілька років  по тому я випадково стрівся з кимось з нашого осередка, мене запросили до вечірку ( а вони й досі тривали, не так часто раз на 2-3 місяці). Мені продемонстрували аудіозапис одного з вечорів де головуючим був я -- як виявилося усе записувалося. Запис було вже кількаразово прослухано (я вкрадливим голосом проповідував важливість згоди, бо незгода мовляв вбива життєві сили, і таке ін.) і проаналізовано. Мені запропонували  ознайомитися з висновками.  Я від того ознайомлення відмовився, певно, шо класичне "Чому вам не... - Так, але",  та і яка власне різниця, через роки?
Бути собою - зручно, а не бути собою - ні, от і увесь психоаналіз. Так склалися зорі, така лягла карта і на те нема жодної ради. Незгодні йдуть під три чорти.   Не хочу я знати ніякої правди. Чхав я на усіх тих фрейдів із їхніми й не їхніми гештальтами. 
...Проте все ж не чхав я на Берна. Бо він не втоптує людину в багнюку страхів і комплексів. Він пропонує їй подивитися у дзеркало і трохи з того видовища розважитися. Уважно й дотепно.  Без зневаги й ненависті, але й без замилування. 
 Його "Секс у людському житті" - найкраще з того, що взагалі будь коли написано на теми кохання.
Бернова гра "Чому вам не..." - Так, але" одна з улюблених забавок, хоча я й визнаю згубність ігор для людських взаємин взагалі. 
"Славне право - вільний вибір
Між чеснотою й пороком..."

Subscribe

  • марсіянське

    Український інженер з Каліфорнії став одним із розробників гелікоптера для польотів на Марсі.

  • грызуны и бутерброд

    - Сперва с Византией покончим-с, - мечтал он, - а потом-с... На Драву, Мораву, на дальнюю Саву, На тихий и синий Дунай... Д-да-с! ... И вдруг…

  • всё те же на манеже

    " 24 сентября 1999 г. спустя полчаса после заявления Рушайло директор ФСБ Николай Патрушев сообщил СМИ, что это были учения, а в мешках находился…

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 3 comments