pan_andriy (pan_andriy) wrote,
pan_andriy
pan_andriy

спіткнення цивілізації

Арнольд Джозеф Тойнбі (1889—1975) — англійський історик, один з розробників цивілізаційної теорії.
...Праця Тойнбі не спричинила створення нової історичної школи або методології й залишилася класичним втіленням одного з традиційних філософсько-історичних дискурсів, який заперечує лінійний погляд на історичний процес. Позачасова популярність такого бачення всесвітньої історії засвідчується появою теорії «Зіткнення цивілізацій» Самуеля Гантінгтона (1996), яка в суспільних науках була піддана аналогічній критиці.
...Цивілізація, за Тойнбі, — замкнута спільнота, яка характеризується за допомогою двох основних критеріїв:

  • релігія та форма її організації;
  • територіальна ознака, ступінь віддаленості від того місця, де ця спільнота спочатку виникла.

...Тойнбі виділяв 21 цивілізацію: єгипетську, андську, старокитайську, мінойську, шумерську, майянську, сирійську, індську, хетську, еллінську, західну, далекосхідну (у Кореї та Японії), православну християнську основну (Візантія, Балкани, Кавказ), православну християнську (Росія, Україна, Білорусь), далекосхідну основну, іранську, арабську, індуїстську, мексиканську, юкатанську, вавилонську.



Зі́ткнення цивіліза́цій
(англ. Clash of Civilizations) — теорія американського політолога та соціолога Самуеля Гантінгтона про моделі конфліктів у період після Холодної війни. Вперше оприлюднена ним на лекції в Американському інституті підприємництва в 1992 році, пізніше опублікована в книжці «Зіткнення цивілізацій і перебудова світового порядку» (The Clash of Civilizations and the Remaking of World Order) 1996 року.

Згідно з цією теорією, на зміну двополярності, що існувала у другій половині XX століття і ґрунтувалася на конфлікті ідеологій, прийде багатополярність, яка ґрунтуватиметься на конфлікті культур (цивілізацій).


Межі цивілізацій на думку Гантінгтона. Мапа була опублікована у його книжці в 1996 році.

Сам Гантінгтон виділяє такі цивілізації: Західна; Конфуціанська; Японська; Ісламська; Індуїстська; Православно-слов'янська; Латиноамериканська; Африканська; Буддистська.


Хантингтон С.
Столкновение цивилизаций
Глава 9. Глобальная политика цивилизаций

...у России тоже есть проблемы с обеими соседними цивилизациями. Что касается ее взаимоотношений с Западом, то эти проблемы, по-видимому, носят краткосрочный характер: завершение “холодной войны” потребовало заново определить баланс сил между Россией и Западом, обеим сторонам необходимо также договориться о принципиальном равенстве и разделении сфер влияния. На практике это означало бы, что:

• Россия дает согласие на расширение Европейского Союза и НАТО, с вхождением в них западно-христианских стран Центральной и Восточной Европы, а Запад обязуется не расширять НАТО дальше на восток, если только Украина не расколется на два государства;

• Россия и НАТО заключают между собой договор о партнерстве, в котором будет заявлено о соблюдении принципа ненападения, о проведении регулярных консультаций по проблемам безопасности, о совместных усилиях по предотвращению гонки вооружений и о переговорах по заключению договоренностей об ограничении вооружений, которые отвечали бы требованиям безопасности в эпоху после “холодной войны”;

Запад соглашается с ролью России как государства, несущего ответственность за поддержание безопасности среди православных стран и в тех районах, где доминирует православие;

• Россия и Запад заключают соглашение о паритетном сотрудничестве в разрешении проблем наподобие Боснии, где затрагиваются как западные, так и православные интересы.

Если по этим или подобным вопросам будет достигнуто согласие, то ни Россия, ни Запад, по всей вероятности, не станут представлять друг для друга угрозы в достаточно долгосрочной перспективе. Европа и Россия в демографическом отношении являются зрелыми странами с низким уровнем рождаемости и стареющим населением; у подобных обществ не бывает юношеской энергии для экспансионистской политики.

... Вторая среди бывших советских республик после России по населению и важности – это Украина. В различные этапы своей истории Украина была независимой, но все же большую часть современной эпохи она являлась частью единой политической структуры, управляемой из Москвы. Решающее событие произошло в 1654 году, когда казак Богдан Хмельницкий, предводитель восстания против польского гнета, согласился присягнуть на верность царю в обмен на помощь в борьбе с поляками. С тех пор и вплоть до 1991 года (если не считать недолгой независимости с 1917 по 1920 год) то, что сейчас является Украиной, находилось под политическим контролем Москвы. Однако Украина – это расколотая страна с двумя различными культурами. Линия разлома между цивилизациями, отделяющая Запад от православия, проходит прямо по ее центру вот уже несколько столетий.(насправді саме Західна Україна статистичним центром світового православ'я)

В различные моменты прошлого западная Украина была частью Польши, Литвы и Австро-Венгерской империи. Значительная часть ее населения является приверженцами униатской церкви, которая совершает православные обряды, но признает власть Папы Римского. Исторически западные украинцы говорили по-украински и были весьма националистичны в своих взглядах. Население Восточной Украины, с другой стороны, было в массе своей православным (і стало атеїстами під впливом росіян) , и значительная его часть говорила по-русски.(ніякої кореляції з православ'ям)

В начале 1990-х русские составляли до 22%, а русскоговорящие – 31% населения Украины. (насправді цей поділ умовний, бо  майже 100% населення володіють обома мовами ) Большая часть учеников начальных и средних школ получала образование на русском языке. (це був не цивілізаційний вибір, а наслідок колоніального статусу) Крым в подавляющем большинстве населения является русским и был частью Российской Федерации до 1954 года, когда Хрущев( насправді не він), якобы в честь принятого Хмельницким 300 лет назад решения, передал его Украине (насправді не тому



Александр Дугин
ОСНОВЫ ГЕОПОЛИТИКИ
1997
...
 ЧАСТЬ 6 
ЕВРАЗИЙСКИЙ АНАЛИЗ
...
С XV века термин "геополитика Православия" стал почти тождественным термину "геополитика России".
...
 Что же касается других "стран ближнего зарубежья", то Белоруссия и восточные и центральные районы Украины политически и культурно принадлежат к зоне России-Евразии.(мабуть тому що білоруси на загал католики і атеїсти )
...
украинские католики и униаты, всегда тяготевшие к зоне среднеевропейского влияния.(і тому уніати зараз переходять до українського православ'я?)
...
Украина, и даже Польша это не самостоятельные геополитические образования, но лишь пограничные регионы двух Больших Пространств Евразии-России и Средней Европы.
...
Абсолютным императивом русской геополитики на черноморском побережье является тотальный и ничем не ограниченный контроль Москвы на всем его протяжении от украинских до абхазских территорий. Можно сколь угодно дробить всю эту зону по этнокультурному признаку, предоставляя этническую и конфессиональ ную автономию крымским малороссам, татарам, казакам, абхазцам, грузинам и т.д., но все это только при абсолютном контроле Москвы над военной и политической ситуацией.
...
Украина как самостоятельное государство с какими-то территориальными амбициями представляет собой огромную опасность для всей Евразии, и без решения украинской проблемы вообще говорить о континентальной геополитике бессмысленно.
...
Суверенитет Украины представляет собой настолько негативное для русской геополитики явление, что, в принципе, легко может спровоцировать вооруженный конфликт.("чего стесняться им, собакам")

і таке ін.



Справа виглядає наступним чином.

Після розпаду СРСР Москва виділила грант якомусь Гантінгтону, аби той написав якусь працю, на виправдання майбутнього зазіхання на 3/4 території України. Можливо навіть це вже було написано в Москві, перекладено англійською і підсунуто Гантінгтону на підпис.

Аби надто не морочитися за основу взяли цивілізаційну концепцію Тойнбі, котра якраз була перекладена російською "А. Дж. Тойнби "Постижение истории". М Прогресс 1991г. Вже наступного року 1992 Гантігтон видав своє "столновение цивилизаций". Перевидання якого в 1996 р. стало підґрунттям вже для Дугіна, який видав "Геополитику" в наступному 1997

Саме Дугін є головним творцем сучасної російської іделогії. Саме він запустив в обіг "геололітичну " і "конспірологічну" парадигму, якою вже понад 20 років мислить і спілкується весь російський політикум, та й пересічні громадяни. Тисячі книжок, безліч фільмів, вся пропаганда, все понятійне поле - все це ретрансляція концепцій Дугіна/Хантінгтона.

Величезна 12-томна праця Тойнбі  була скорочена (зі згоди автора) до 2-х томів. Україна там згадується може тричі, і щораз в контексті Росії, є мовляв така провінція, де вирощують збіжжя.  Та сама ситуація у фундаментальній праці Фернана Броделя "Матеріальна цивілізація"  (обидві праці видавалися українською у видавницві "Основи" в 90-тих роках). На думку Заходу "Україна" ще шось таке маргінальне на узбіччі маргінальної Росії. Варте хіба згадки у якомусь реченні. Присв'ятити окремий абзац це вже занадто.

І Тойнбі (1930-ті роки) і Бродель (1970-ті) писали свої праці не заглиблюючись в історію Росії. Всі свої висновки щодо неї вони брали із російських же джерел.

Проте годі сподіватися на коректні висновки, виходячи з хибних установок.



"Московская культура при Петре умерла; та культура, которая со времен Петра живет и развивается в России, является органическим и непосредственным продолжением не московской, а киевской, украинской культуры. Это можно проследить по всем отраслям культуры."
/Трубецкой

«Киевляне, не считаясь с предубеждением против них в Москве, со второй половины XVII ст. были хозяевами положения в Московской Руси, наилучшие, наивыдающиеся его деятели"
/Архангельский

«Пришельцы (малороссы) заняли здесь (в Великороссии) самые видные и влиятельные места, от иерархов до управлений консисторий, ими устроенных, от воспитателей семьи царской до настоятелей монастырских, до ректоров, префектов и учителей ими же проектированных школ, до кабинетных и типографских ученых, делопроизводителей, дьяков и секретарей. Все почти подверглось их реформе, по крайности неотразимому влиянию: богословское учение, исправление священнаго и богослужебного текста, печатание, дела раскола, церковная администрация, проповедь, храмовое, общественное и домашнее пение, ноты, внешность архиерейских домов, образ их жизни, экипажи и упряжь, одежда служителей, напр, певчих, вид и состав школ, предметы и способы учения, содержание библиотек, правописание, выговор речи устной и в чтении, общественные игры и зрелища и т.д., и т.д.».
/Бессонов

 В Московию выписывали из Украины сапожников, портных, садовников, овощеводов и т.п. Переезжали туда из Украины печатники, граверы, архитекторы, художники, но главным образом – ученые, писатели, монахи и педагоги. В этот период украинское влияние властвовало в московских школах, а украинцы имели большой авторитет как педагоги.
Театр длительное время было делом украинцев.

"В  Московии строили церкви в украинском стиле, распространялось украинское барокко, украинские партесные пения, которые привозили с собой украинские певцы. Много украинцев было на руководящих должностях в Синоде. Было даже время, когда в силу своего более высокого культурного и образовательного уровня украинцы занимали все епископские кафедры в России. "


"Именно Украина стала той "критической массой", которая превратила в XVIII веке Московское царство в Российскую империю, в 1922 году позволила образовать СССР (и собственно в качестве союзного государства, а не унитарного с автономиями), а в 1991 ликвидировать это государство, именно Украина превратила СНГ в пустую формальность.

Роль украинской диаспоры для России выходит за рамки обычного национально-культурного меньшинства - украинская диаспора в России имеет системообразующий характер.

Украинцы, оказавшиеся в России фактически и были той силой, которая "собирала" Большое Евразийское Пространство, "выстраивала" многие российские регионы.

На освоенные земли украинцы принесли с собою свои методы хозяйствования, свои стереотипы поведения, свою кухню, свое отношение к земле, сельскохозяйственные традиции и шире - свой образ обустройства окружающего мира.

Большое Евразийское Пространство (и особенно Северный Кавказ, Кубань, Нижнее Поволжье, Башкирия, Казахстан, Западная Сибирь, Дальний Восток - "Зеленый Клин") удерживается с XVII века и до сих пор в значительной степени именно этническими украинцами и их ассимилированными потомками: духовенством и чиновниками, крестьянами-переселенцами и казаками, военными и инженерами оборонных предприятий, нефтяниками и газовиками, изгнанными с Украины во время коллективизации "куркулями" и ссыльными-"бандеровцами". Украинцы составляли доминирующую, часть и в первоначальной азиатской колонизации, и в "столыпинском" переселении, и в многочисленных "стройках коммунизма", и в миграциях советского времени - освоении Сибири, Крайнего Севера.

Исторически так сложилось, что "самые-самые" патриоты России (и имперской, и современной) - с Кубани (из кубанских казаков состояла даже охрана российских императоров, именно там был эпицентр Белого движения). Какой сейчас "самый-самый" из народных хоров России? Уже давно - не имени Пятницкого или Уральский, а Кубанский Казачий под руководством Виктора Захарченко, исполняющий "кубанские" народные песни типа "Розпрягайте, хлопці, коней".

Оплот российского агропрома - Краснодарский край, Белгородская и Воронежская области, где большинство коренного населения - этнические украинцы.

/А.Окара "Украинская диаспора как системообразующий фактор российского государства"




Що в Росії є "скрєпного" окрім нафтогазу, мови і церкви?
Нічого немає.
Який вклад росіян у нафтогаз , мову і церкву?
Майже  ніякого, "русских в освоении севера почти не было"
Тоді чия це  цивілізація? 
Запитайте он у Пижикова 

Православні це ми і уніати це ми. Якщо і є якісь проблеми , то не між Москвою і Львовом, а між Волинню і Галичиною, бо там і там церква жива.

Церква в Росії мертвий симулякр, заповнений декораціями, куди інколи зганяють масовку для телекартинки. Жодної потреби для широкої публіки церква не має.

Миі українська мова, ми і русскій язик, який суть львівсько-київська редакція староболгарської.
Ми і нафта , ми і газ. Якщо з Півночі виїдуть українці Росія моментально припинить існування.
Ми єдині справжні євразійці, а росіяни - ніхто, нізвідки й ні для чого. Окрім вочевидь гарматного м'яса - данини кров'ю, які платять рускіє, аби отримати пайку від "государства". Тобто додану вартість створену українцями, аби пересічний росіянин міг купити продукти вирощені українцями Кубані і Бєлгорода, та не мерз узимку , бо його оселі обігріваються газом, який видобувають українці Півночі.

"Россия" - простір створений Україною, там і буде розподіл.

Не "у русских нет сил не империю", а в українців, тому Росія і приречена.
Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 7 comments