pan_andriy (pan_andriy) wrote,
pan_andriy
pan_andriy

пересувна торгівля

Монголи знищили декілька міст Польщі, такі як Люблін, Сандомир, Краків та Битом у 1241 році.
...
Пло́ща Ри́нок, Головни́й Ри́нок (пол. Rynek Główny) — центральна площа міста Кракова. Площа квадратна, до неї прилучаються 11 вулиць. Планування Ринку та району довкола не змінювалося від 1257 року. Площа є однією із найбільших того типу площ в Європі, розміром 200 х 200 м (4 Гектари).
...
 Найбільшою ринковою площею в Європі є Головний Ринок Кракова, який існує з 1257 року.
...
У 1260 р. інша частина ординських військ спустошила густонаселений південь Малопольщі та швидко захопила Краків.




Дивина та й годі. Після 16 років по "знищенню" Кракова на місці згарища закладають з нуля одну з найбільших площ у Європі. Попри чергову орлинську навалу в 1259 продовжують будівництво.
Навіщо? Під що? За які такі гроші і де вони взялися? Чому була певність, шо ті гроші повернуться?

Чому марґінальне містечко, яким був Краків до монгольскої навали за лічені роки раптом стало таким богатим?

"Перша письмова згадка про Львів міститься у Галицько-Волинському літописі і датується 1256 роком, від якого і ведеться міське літочислення."

Знову загадка. Звідки взялися кошти на Львів?

"Ду́бно — місто обласного значення в Україні, центр Дубенського району Рівненської області. У XVIII ст. місто набуло високого економічного й культурного піднесення. Тут ставив свої п'єси знаменитий польський драматург Войцех Богуславський, виступала римська опера. Під час контрактів Дубно тричі (у 1781 році) відвідав польський король Станіслав Август."

Місто приймало в п’ять разів перевищувану його чисельність купців, високих сановників і заїжджих аристократів з усіх куточків Європейського континенту, перетворюючись на суцільне свято життя з балами, турнірами, великими угодами омитими дорогими винами і присмаченими вишуканими стравами, приносячи мільйоні бариші своїм власникам з Любомирських."

Яким вітром в райцентр  Дубно заносило римську оперу? Чому ці вітри вітри історії змінилися?

У всіх трьох випадках відповідь одна - Київ.

У стародавньому Києві було 8 торговищ. Після зруйнування Києва монголо-татарами в 1240-му міжнародна торгівля між Сходом і Заходом не спинилася. Торгівельні площі були перенесені з Києва до Кракова і почасти до Львова. Кому війна...
Аби Київ вистояв у 1240, то не було би ані Львова , ані Кракова. Гроші і надалі лишалися би в Києві.

Процвітаюче Дубно марґіналізувалося після перенесення в Київ Дубенських ярмарків в 1797 р., що до речі, сприяло тому, що Київ вийшов з небуття. Аби не розподіли Польщі, то Київ так би і скнів на задвірках Московії.

Невипадково, що відродження Києва розпочалося відразу по смерті Катерини.
Катерина ненавиділа Київ, Павло ненавидів Катерину.



Київський пам'ятник Магдебурзькомі праву - могильний для Дубно. Та й для Кракова, до речі. Краків в 19-ст. опинився у становиші Києва другої половини 18 ст.


В.И. Кельсиев.
"Галичина и Молдавия" - путевые письма
1867

"Краков показался мне городом в высшей степени любопытным, несмотря на то, что он затоплен евреями, а поляки из него вытеснены, и что их дворцы (с контрофорсами) населены сынами Израиля.

Краков был для меня любопытен. Я впрочем провел в нем всего двадцать четыре часа. Мне хотелось его осмотреть, я прошелся всеми улицами этого замирающего города, побывал в бывшей зале сейма краковской республики, осмотрев старые костелы и наконец попал в тот самый, где хоронили бывших польских королей.

Я видел на своем веку много церквей, но ни одна, даже Вестминстерское Аббатство, не произвела на меня такого впечатления как этот старый костел. В нем пропасть приделов, отделанных средневековыми художниками. Каплица королевы Ядвиги вырезана вся арабесками рукой какого-то удивительного художника. Я присел в ней на скамейку, а подле меня присел какой-то поляк. Мы оба смотрели и оба благоговели.

- Слухай, пане, сказал он мне, - теперь художников таких нет.

- Нет , сказал я - а у меня сердце сжималось. - Пане, сказал он, принимая меня за поляка, - разве не велика и не хороша была наша цивилизация, что во времена королевы Ядвиги умели строить такие каплицы. Я здесь, пане, сижу уж четвертый час и все смотрю. Какое это было государство! Какая мощь в нем была, и какие таланты в нем цвели!

- Пане сказал я, - я тоже пришел смотреть на остатки этого государства. И вдруг он обернулся ко мне, и в лице его мелькнула ненависть и отвращение: по моему произношению он понял, что я москаль.

- Nie mam czasu, panie, (мне некогда) сказал он, круто повернулся и вышел - вышел для того, чтоб не оставаться со мной, с москалем, в этой святыне, которую я поганю своим присутствием.

Я понял, что почувствовал этот человек, я понял, каково ему было в торжественную минуту, когда он дышал воздухом старой Польши, вдруг наткнуться на москаля, который, по его мнению, варвар и зверь, заражающий этот старый собор своим дыханием. "


Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 1 comment