pan_andriy (pan_andriy) wrote,
pan_andriy
pan_andriy

"мегабітова бомба"

В 1994-му я їздив у відрядження по металургійним заводам.( Пострадянський індастріал --  видовище , один вигляд якого здатен вбити всю радість життя. Але мова не про це.). Єдиним світлим місцем на заводі Петровського у Дніпропетровську був "вычислительный центр" на горішньому поверсі заводоуправи. На фоні усезагальної злиденності він справляв неабияке враження - чистий, просторий, освітлений, не захаращений. Скляні cтіни і кондиціонери (тіпа "Баку", звичайно). Всі співробітники - у білих халатах.
Це все тому, що там бо там були КОМП'ЮТЕРИ, або як тоді казали ЭВээМ, радянські ще машини.
Мою увагу привернула величезна шафа, обплутана дротами, що вели до монітора. (Монітор - монохромний, зелений, зображення постійно смикалося.). Мені з гордістю пояснили, що шафа це "накопитель ферритовой жесткой памяти емкостью в 8 мегабайт." Шафа гула й тряслася , бо там, як видається, була спеціальна система  охолодження. За шафою-накопітєлєм наглядала спеціально призначена людина.
Коли я дістав з сумки ноутбук (286-й, ч/б екран, оперативна пам'ять 1 мб, вінчестер 20 мб) , то до мене збігся чи не весь обчислювальний центр, бо вони такого зроду ще не бачили. Відразу відчулося, що всі ті шафи і білі халати - безглуздя. Я почувався носієм цивілізації.

Роки 4 по тому мені дали на кілька днів побавитися цифровим фотоапаратом, привезеним з Великобританії. Там він коштував 700 фунтів (близько 1000 дол.) Розміром він був майже з цеглину, вагою трохи менше. Навряд чи в ньому був бодай один мегапіксель. Флешка була на фантастичні 8 мегабайт. Я одразу згадав про ту шафу у Дніпропетровську. Здавалося прогрес добіг до самої межі.

Subscribe

  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 20 comments