pan_andriy (pan_andriy) wrote,
pan_andriy
pan_andriy

краківське

Ще зі школи я був симпатиком польского кіно. Пам'ятаю у "Кракові" на Русанівці на кожній прем'єрі польского фільму був постійний аншлаг. Черги були далеко на вулицю. Дістати квиток було неабиякою вдачею і не завжди те вдавалося.  Відтак я захопився польскою прозою, надто вже вона була "нерадянська". Часом парадоксально-інтелектуальна, до якої треба було пробиратися крізь чащі, а часом приземлена до повсякдення настільки, що у ній легко вгадувалися почуття, страхи й докори сумління такої собі пересічної особи як от я, й дарма, що йшлося про Польщу.

Єжи Анджеєвський, Станіслав Дигат, Войцех Жукровський, Ришард Капуцинський, Єжи Ставінський... чи згада їх хто тепер?

Поляки  уособлювали собою ерзац Європи, хоча навряд чи були свідомі того.

Кілька років поспіль я їздив до Кракова. У тім не було жодної потреби, ба навіть  глузду.  Навмання тинявся там вулицями, роззирався довкола, пхався у різні заклади, а отже намарно тринькав грошенята -- от і весь сенс. Але мені було те довподоби, бо Краків направду надвичайне місто. Тому я  не переймався питаннями доцільності аж надто.

Щойно, з поміж гігабайтів інформаційного сміття   Google Desktop (рекомендую)  віднайшов чернетку мого давнього листа до однієї віртуальної співрозмовниці. Ми з нею порозумілися на грунті "Діснейленда" Станіслава Дигата. Дія книжки відбувалася у Кракові у 1950-60-і роки. Вперше я читав "Діснейленд" ще у школі, вдруге -- коли їздив до Кракова.

... Я був там.  Усюди.
 Був біля стадіону "Nadwislan", що в парку під Вавелем, де королівський палац. Там починається дія "Діснейленду". Валявся там на травичці на березі Вісли.
Був на алеї Міцкевича , у Краківському парку, куди Аліна втікала від Марека - там я брав таксі, коли добирався до літнього готелю "Bydgosz", шо у чепурненькому студентському гуртожитку.

 Будинок "Акаdemii sztuk penknych" ("гарненьких витребеньок", ги), де навчалася Агнешка, і де Марек зустрів Йовіту, -- був одним із перших будинків побачених в Кракові, бо це одразу побіля залізничного вокзалу. Там же туристична агенція, де задарма дають адреси вільних місць у готелях, ще й мапу подарують.

Перон, на якому Марек прощався з Агнешкою , одного разу недобре зі мною пожартував. До мого потяга залишалося 5 хвилин і коли я піднявся нагору з зали очікування на посадку - потяг з моєї платформи чомусь вже рушив. Я притьмом у нього вскочив і далеко не відразу з'ясував, що їду не в Київ, а невідомо й куди, кудись на відстій. Усе вагони були порожніми. Десь через півгодини, коли потяг пригальмував, я вискочив з нього на ходу хтозна й де, в якійсь брудній промзоні. Там, випадковий п'яненький хлопець, увійшовши в мій емоційний емоційний стан, викликав мобільним мені таксі до Кракова. Грошей він брати не хотів, бо мовляв "україці й поляки - то брати", що мене дещо потішило. На вокзалі  з'ясувалося, що до прикордонного Перемишля прямує електричка, в яку я знову встиг заскочити майже на ходу. За 4 години наздогнав свій потяг , у якого була тривала стоянка на кордоні.

Я пив пиво w piwnice "Pod Baramany" , на Runek Gwowny, тільки тому, що не можна пройти повз.

У кожен приїзд я робив коло по Plantam . Там колись були старезні фортечні мури, розібрані австрійцями у 18 ст., а тепер там парк довкола Старого Мяста (це чи не 6-7 км навкруги.). У "Дійснейленді" Планти - місце дитячих прогулянок Марека.

У кожен приїзд я заходив до Маріацького костьолу, де Марек обіцявся помолитися, та все якось у нього не складалося. Це головний костьол Кракова. Він ірраціональний , бо у ньому з невідомих причин дві різнотипні вежі. Він відомий іконостасом (чи як там?) майстра Вітоша, з чим краків'яни дуже носяться.

У останній приїзд я винаймав кімнату поблизу Раковицкого цвинтаря, що на вулиці Раковецкій. (Там кінцева 2-го трамваю, яким я щодня користувався). На цьому цвинтарі було поховано матір Марека, і там він заприсягся Агнешці. Цвинтар давно закрито. 
Пані у якої я винаймав pokoj, одразу запропонувала кави, я пішов нею у вітальню, але пан, мене звідти виставив у свою кімнату. Я йому гроші плачу, й чималенькі - 140 злотих, а він мною гидує, бо я бачте українець. Потвора.  У розмові пані заледве згадала хто такий Станіслав Лем, який мешкає десь там поблизу. Я почав було називати назви його книжок, а вона лише зневажливо скривилася : "Рisarz...".  Наступного дня я зустрів на вокзалі жвавого хлопця з Бразилії, якому я ще в Києві допоміг купити квиток до Кракова. Ми домовилися про зустріч ще в Києві, але хлопець кудись поспішав і йому було не до мене. Тому я не став затримуватися в Кракові, кинув монетку (Варшава чи Вроцлав) і помандрував собі далі, у Вроцлав.

На Щепаньскій вулиці, точніше на Щепанскім пляці (де Марек зійшовся з Доротою) я снідав у свій перший приїзд. "Шняданнє" виявилося таким дешевим, що я з доброго дива заходився роздавати "зекономлений" дріб'язок місцевим п'яничкам, яких там повнісінько -- пристають до таких роззяв як я, аби хто дав "злотувку" на вранішнє похмілля.  Я наказував п'яничкам, аби випили za Kijow, і, треба зауважити, вони радо з тим погодилися.  Там ще є якийсь пам'ятник, здається Грюнвальдскій битві.

Я не міг не побувати на вулиці sw. Jana (де Марек цілувався в підворітті з Геленою, а Агнешка те підгледіла), бо в сусідньому будинку розташована галерея Чарторийського. В цьому музеї зберігається славетна "Дама з горностаєм" Леонарда да Вінчі, заради якої я забіг туди за півгодини до закриття.

Чомусь не пам'ятаю ресторації "Фенікс", де Марек влаштував бійку, а до кургану Косцюшко теж жодного разу й не дійшов, бо щиро кажучи підсвідомо не хотілося полишати меж Старого Мяста, яке я вивчив, здається, напам'ять.

Нарешті остання фраза ("Мої кляті віслючі вуха!") здалася мені підозріло знайомою. Як виявляється вона із "Діснейленду". А я-то й думаю - звідки вона до мене причепилася? Вуха в мене звичайні, але як втраплю в яку халепу, то завжди приказую.

Subscribe
  • Post a new comment

    Error

    default userpic

    Your reply will be screened

    Your IP address will be recorded 

    When you submit the form an invisible reCAPTCHA check will be performed.
    You must follow the Privacy Policy and Google Terms of use.
  • 0 comments